ЛЯЛЬКА – КАРТИНКА.

    Мініатюри я почала робити давно. Ще два десятиліття тому започаткувала серію невеличких ( 16 – 18см) сувенірних ляльок в українських строях ( настільки, наскільки це дозволяв формат). Мали вони спочатку глиняні, потім порцелянові, голівки, ручки, а пізніше, років через три й ніжки. Позаяк на той час , не побоюсь бути не скромною, аналогів не було ( якщо і траплялися ляльки в народному вбранні, виготовленому майстром, то одягалися фабричні, так звані «пупси», або шилося « тіло» на машинці й набивалося ватою), отож доводилося самій довго і прискіпливо шукати форму, конструкцію. Від циліндричної ( спідничка), на яку кріпилися голова і руки до тієї, яка є нині.
    Років п*ять тому захопилася виготовленням зовсім крихітних лялечок. Так і назвала їх «Крихітки». І яких я тільки не вигадувала їм «форм»! Спочатку цю малечу я розміщувала в сірникові коробочки (видозмінені, звісно, до подарункового рівня), потім .вмонтовувала до скляних лікарських банок , затим почала робити прикраси – брошки… Словом, гралася творчо поповній.
    На сьогодні мій експеримент – це «Лялька - картинка». Поселила я своїх ляльок (дерево, підлаковий розпис, текстиль) на тематично суголосне тканинне тло і обмежила ( щоб не повтікали:)) дерев’яною рамкою. А ще кожна така композиція має певну назву ( українські приказки, фольклор, рядки пісень, віршів тощо).